Свет звезды засиял, восемь острых лучей
Спать волхвам не давали, уж восемь ночей
Догорели дотла восемь сотен
свечей
Их звезда довела, обманув
палачей
Как убогие в ноги склонились
Христу
И теперь знают многие эту
Звезду
Кто за нею идет, все считая за
сор
Тот дойдет, Бог отменит ему
приговор !
Рождество-это свет Вифлеемской
Звезды
Рождество-это радость во время
беды
Среди жаркой пустыни источник
воды
Это Божий ответ на святые
труды
Если молишь прощенье у Бога
Отца
Как Мария смиренье яви до
конца
Скажи : духом горю, жажду волю
Твою
Истинно говорю, будешь с Богом
в раю
Чудо вдруг совершиться и вспыхнет
Звезда
В яслях сердца родится Младенец
тогда
И Дитя что сумеет Дух в сердце
родить
сатана не посмеет вовек
погубить
Рождество-это вышнее чудо
чудес
Только веря в него мы достигнем
небес
Бог родился , убит был и с нами
воскрес
Эту тайну не смог разгадать древний
бес
Не имеет бес власти над Божьим
Дитем
он князь мира сего и тебе
нипочем
Лишь поможет он душу мирскую
сгубить
Чтобы Бог тебя смог со Христом
воскресить
Кто ж еще в Вифлееме родиться не
смог
Пока время течет плач, чтоб Сущий
помог
Не отступно иди за Звездой на
восток
И пробьется в груди вечной жизни
росток
Рождество-это вечной любви
торжество
Это к Церкви Святого Отца
сватовство
В Сыне явленно Бога Творца
естество
Чтобы мы получили с Предвечным
родство
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 7034 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
